4 березня 2014 року відбувся Четвертий Форум молодих учителів української мови і літератури – відзначення 200-ліття Т.Г. Шевченка «І мене в сімї великій, в сімї вольній, новій, не забудьте…»


 

 

 

shevchenko taras1 Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть
Т.Г.Шевченко

4 березня 2014 року на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів відбувся Четвертий Форум молодих учителів української мови і літератури  – відзначення 200-ліття Т.Г.  Шевченка  «І мене в сімї великій, в сімї вольній, новій, не забудьте…», організований навчально-методичним кабінетом української мови і літератури та музеєм історії освіти Київщини.

 Загальна кількість учасників заходу – 67 осіб.

Захід розпочався виконанням Державного Гімну України. Величаво із піднесенням звучали пісні «Зоре моя вечірняя», «У перетику ходила» на слова Т.Г.Шевченка у виконанні хору студентів КЗ «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» під керівництвом Андрєєвої А.П.

Роботу Форуму розпочала Поліщук Оксана Миколаївна, завідувач  навчально-методичного кабінету української мови і літератури Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, яка привітала присутніх, розкрила мету й завдання заходу. У вступному слові було зазначено, що без імені Великого Кобзаря не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни.  Його твори невмирущі. А життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом, бо він віддав усі свої сили, щоб зберегти український народ, українську культуру, історію рідної землі. З часом все більше переконуємося, що поезії Шевченка – то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. І не одне покоління українців звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря.

Напередодні 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка українці в Україні та в усьому світі із незмінною любов’ю звертаються до літературно-мистецької  спадщини великого сина України. Не стали виключенням і гості свята.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЗ великим зацікавленням учасники зібрання слухали виступ Ющука Івана Пилиповича, кандидата філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, члена Національної спілки письменників України, члена Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка, який у своїй доповіді розкрив сутність високого таланту Кобзаря. Зокрема,  Іван Пилипович зазначив:  феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле й наше національне майбутнє. Він  символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять. В середині ХІХ століття поет мав найвищу книжну освіту, яку можна було здобути  в той час, це була високоінтелектуальна та глибоко ерудована  людина. В колі його друзів були науковці, філософи, мислителі, визначні культурні діячі епохи. Увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв доби у своїй сукупності й створювали  феномен Т.Г.Шевченка.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAНауковий співробітник Музею «Заповіту» Т.Г. Шевченка (м.Переяслав-Хмельницький) Дембіцький Станіслав Семенович розповів учасникам форуму про творчі зв’язки митця із мальовничим куточком Київщини – Переяславщиною.  Переяслав  займав визначне місце в житті і творчості геніального поета. Місто особливо приваблювало Кобзаря, тут жив і працював його щирий друг, переяславський лікар А.Й Козачковський. Переяславська осінь (1845 р.) – пора найвищого творчого піднесення поета, в цей час він пише твори «Наймичка», «Кавказ», присвяту до поеми поеми «Єретик», «І мертвим і ж ивим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі…», «Три літа» – вірш «Як умру, то поховайте» («Заповіт»), створює серію малюнків та сепій, зокрема акварелі «Вознесенський собор в Переяславі», «Церква Покрови в Переяславі», «Михайлівська церква в Переяславі», ліричні пейзажі «Андруші». 

Нині у будинку лікаря Козачковського, пам’ятці архітектури 1820 року, розташований Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка, який входить до структури НІЕЗ «Переяслав».

OLYMPUS DIGITAL CAMERAШвагер Олена Миколаївна, учитель української мови і літератури Білоцерківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 3 імені Т.Г. Шевченка,  розповіла присутнім про роль постаті Великого Кобзаря у вихованні школярів, розкрила глибину традицій навчання учнів на національній основі, – досвід, який плекав педагогічний колектив навчального закладу більше ніж 30 років, відколи школа носить ім’я Кобзаря.

Окрасою свята стали кобзарський пісенний вернісаж «На струнах Кобзаревої душі» у виконанні студентів Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва та літературно-музична композиція «Дивний сон» – виступ студентів КЗ «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж».

Молоді вчителі із захопленням слухали доповіді людей, які ділилися зернами досвіду, виплеканого на ниві Шевченкіани. В юних душах визрівали гордість та усвідомлення того, що маємо славного земляка, який звеличив український народ у всьому світі. Тому першою справою маємо дотримуватися тих святих заповітів, які залишив нам Кобзар. Одним із них є палке гасло-звернення до всіх земляків – «Об’єднаймося ж, брати мої!» Це та велика ідея, якою живе сьогодні весь наш народ, ідея миру, свободи та честі. На тлі історичних епох феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу  українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять.

Поліщук Оксана Миколаївна,
завідувач навчально-методичного кабінету
 української мови і літератури КОІПОПК,

Рокицька Ольга Дмитрівна,
завідувач Музею історії
освіти Київщини КОІПОПК

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA