Історико-педагогічні розвідки музею історії освіти Київщини «З історії педагогічних курсів у м. Білій Церкві в 20-х роках»

Дослідження питань історії освіти вкрай важливе для розвитку національної освітньої системи України, зокрема цікавим і вагомим є процес становлення підготовки педагогічних працівників в нашому регіоні.

Відповідно до розробленої системи освіти в Україні комісаром освіти Г. Гриньком (схвалено на Всеукраїнській нараді у справі освіти в липні 1920 року) однією з форм підготовки педагогічних кадрів стали трирічні педагогічні курси для термінової підготовки  працівників соцвиху, що існували в Україні в 20-х роках ХХ століття. А 28 серпня 1920 року Наркомпрос УСРР видав постанову про перебудову педагогічної освіти, згідно якої дореволюційні учительські семінарії були реорганізовані у вищі педагогічні курси з трирічним терміном навчання.

На початку ХХ століття в Київській губернії гостро відчувався дефіцит педагогічних кадрів. Із метою підготовки молодших спеціалістів у Білій Церкві Київським губернським відділом народної освіти було відкрито дворічні округові педагогічні курси (1910-1920), завдання яких полягало в теоретичній і практичній підготовці працівників для початкової школи. Педагогічну освіту в місті забезпечувала також Білоцерківська жіноча гімназія, у якій функціонував додатковий педагогічний клас (8-й рік навчання).

Київське губернське правління прийняло рішення об’єднати міське чотирикласне училище та Білоцерківські дворічні педагогічні курси в єдиний комплекс, які розмістилися на вул. Рокитнянській. Педагогічні курси працювали за програмою вчительських семінарій; термін навчання тривав два роки – готували педагогів для земських шкіл.

Завідувачем Білоцерківських дворічних педагогічних курсів було призначено досвідченого, кваліфікованого педагога – Іллю Трохимовича Нізкова (1887-1939 роки). На педагогічних курсах в м. Білій Церкві Ілля Трохимович викладав педагогіку й історичну літературу. За особистий внесок у справу педагогіки неодноразово був відзначений урядовими нагородами (зокрема, золотою та срібною медаллю).

На зазначених курсах викладали й інші кваліфіковані педагоги: К. А. Проурзін (математика та методика арифметики), Г. Є. Калюжний (історія, географія та методика природознавства), Б. Ф. Полив’яний (російська мова та методика мови), Б. Н. Лось (гімнастика), К. М. Стеценко (малювання), С. С. Забродський (Закон Божий) тощо.

Студенти проходили педагогічну практику на базі міського чотирикласного училища. У 1912 році посвідку «Учитель земської школи» отримали 76 випускників; 1913 року навчання завершили 14 осіб; у 1920 році на Білоцерківських педагогічних округових курсах навчалося 65 осіб.

1922 року колегія Укрголовпрофосу прийняла «Тимчасове положення про трирічні педагогічні курси», згідно з якими вони не розглядалися як вищий ступінь у системі педагогічної освіти. Однак нестача вчительських кадрів, потреба подолання неписьменності стали причинами перетворення трирічних педкурсів у вищі, які прирівнювалися до педтехнікумів.

У 1923 році навчальний заклад реорганізовано в Білоцерківські вищі трирічні педагогічні курси імені Бориса Грінченка. Трирічні педагогічні курси як одна з нових форм підготовки учительських кадрів були покликані терміново підготувати велику кількість пролетарських працівників освіти, яких потребувала мережа дитячих навчальних установ, що стрімко зростала. У жовтні 1923 року Білоцерківський педагогічний заклад освіти поповнився слухачами Ставищенських та Тетіївських трьохрічних педагогічних курсів. У цей період на педагогічних курсах навчалося 120 студентів, яких готували 18 викладачів.

Педагогічний заклад готував учителів початкових класів; підготовка спеціалістів для початкової школи здійснювалася за трирічною програмою навчання: підготовчий, перший та другий курси. Навчальні плани педкурсів включали дисципліни трьох циклів: суспільного, виробничого та педагогічного; значна увага приділялася педпрактиці у школах, дитячих садках, на пунктах із ліквідації неписьменності, у хатах-читальнях тощо. Функціонувала класно-урочна система навчання. Діяла трибальна система оцінювання знань: «незадовільно», «задовільно», «дуже задовільно». Учнів називали курсантами.

Крім того, у Білоцерківському окружкомі була створена мережа короткострокових педагогічних курсів зі строком навчання до трьох місяців, які займались перепідготовкою та підвищенням кваліфікації вчителів.